40-тонний фронтальний навантажувач киянка Тетяна Куць приборкала за місяць. Називає його по-різному: то лагідно – «моя дівчинка», то брутально – «мій монстр». Вона переконана, її робота крута.

Аби сісти за кермо цієї спецтехніки, вона приїздить з Хортена в Хоф Холместранд комуни. У компанії Bergene Holm жінка працює terminalarbeider вже три місяці.

Нове життя

Війна увірвалася в життя Тетяна Куць з Києва так само несподівано, як і для всіх українців. Війна розбила на друзки її привичний світ і змусила шукати миру за кордоном.   

«Абсурд, жах, біль. Це те, що відчували ми, українці, коли почалася повномасштабна війна. Я з сином приїхала до Норвегії. Я вірила, що ця держава надасть нам підтримку», – розповідає Тетяна.

У 2023-му спочатку майже місяць в муттаку в Консберзі, потім – розподіл в Хортен комуну.  

«Пам'ятаю, як я плакала, коли ми переїхали до комуни. Все нове, незнайоме. Син мене заспокоював: «Мамо, це лише початок. Все буде добре», – розповідає вона.

Все для неї було новим, але водночас цікавим. Долаючи стрес, вона адаптувалася. Це був пошук себе, нові виклики, нові знання.

«Я пішла на мовні курси. Для мене це найголовніше – вивчити норвезьку, щоб краще спілкуватися, знайти роботу та стати частиною цього суспільства», – пригадує вона.

Навіть не мріяла про таке

В Україні Тетяна закінчила Київський національний університет будівництва та архітектури. Але вища освіта не знадобилася їй у професійній діяльності. Весь час працювала адміністратором.  

«Я жодного дня не працювала за освітою. Я була адміністратором у магазинах, у приватній школі. Остання моя робота – адміністраторка медичної клініки. Така робота не давала мені можливості реалізувати свій потенціал», – каже жінка. 

У Норвегії вона не мала чіткого уявлення, ким і де хоче працювати. Але ладна була зголоситися на будь-яку роботу. Однак про кермо великої автівки точно не мріяла.

«Коли я почула про робочу практику на фронтальному навантажувачі, я сміялася. Це здавалося мені нереалістичним, адже досвіду керування великою автівкою я не мала», – посміхається Тетяна.

Та вона наважилася. Адже розуміла, це шанс здобути новий досвід та роботу.

Після п’ятимісячної практики та додаткового навчання Тетяна Куць отримала роботу на Hjullaster М4 на пилорамі в Bergene Holm. Підтримка колег допомогла їй подолати страх та невпевненість.

«Я розумію, що маю багато чого вчитися, але я пишаюся, що вже маю роботу і можу самостійно її виконувати. Я вдячна за шанс знайти мене в новій професії», дякує вона.  

– Я досі не вірю

Вона може водити легкову автівку. Тепер має досвід приборкування 40-тонного «коня». Каже, спершу серце калатало, коли робила крок до навантажувача. Адже 40 тонн заліза й сили – неабияка відповідальність. Зараз призвичаїлася.

«Я досі не вірю, що я, жінка, за кермом такої махини», – сміється вона.

«Привіт, моя дівчинко», – так лагідно вона щодня вітається зі спецмашиною. Потім перевіряє рівень гідравлічної олії, води та стан коліс. Тепер можна їхати. На майданчику просто неба вона сортує дерев’яні колоди за класом або транспортує їх на пилораму.

«Робота не завжди легка, але вона дає мені відчуття незалежності. Тут, в Норвегії, я змогла втілити в життя те, що не могла зробити вдома. І щоразу, отримуючи зарплату, я кажу: «Невже це все моє?». Я думаю, це успіх. Не всі можуть похвалитися подібним везінням», – переконана жінка.

Виклик

Тетянав команді Bergene Holm це хороша новина, каже керуючий виробництвом Råvirke Torbjørn Herland. За його словами, Тетяна принесла в колектив нову енергію і освоює нову техніку з ентузіазмом.

«Вона має небагато досвіду, але вона швидко навчається, вміє концентруватися, а також уважна до деталей. Це робить її цінним працівником, який швидко вливається в колектив. Я бачу, як вона старанно виконує завдання. Це радує», – констатує він.

Bergene Holm – один з головних гравців у галузі виробництва будівельних матеріалів у Норвегії. Компанія має вісім заводів у Східній Норвегії. Річний оборот – майже 2 млрд крон. З них 400 мільйонів надходять з філіалу в Хоф. Тут щороку розпилюють 250 000 квадратних кілометрів деревини.

65 відсотків купують дилери будівельних матеріалів і промислові клієнти Норвегії. 80 відсотків деревини, яка надходить на пилораму, видобувається в радіусі до трьох миль від підприємства.

Гендерні стереотипи

Вона зізнається, що керувати такою машиною непросто. Тіло відчуває постійне навантаження та напругу. 

«Щоб сидіти за кермом весь день, потрібна витривалість. Тому я ходжу в басейн, щоб розслабити м'язи та зняти втому», – каже вона.

Нелегка й мити такого 40-тонного «коня».

«Вчора я простояла зі шлангом три години. Руки нили, спина боліла, але я знала, що маю довести розпочате до кінця», – пригадує вона.

В Україні робота на такому навантажувачі традиційно вважається чоловічою. Проте Тетяна доводить, що гендерні стереотипи можна подолати.

«Руйную українські стереотипи – гендерні та вікові. Я можу успішно керувати hjullaster, попри те що я жінка, і пори те, що мені 42 роки», – переконана жінка.

Сьогодні вона має контракт, який подовжується щомісяця. І хоча в цьому є певний ризик, вона на нього погоджується.

«Так, ризик того, що контракт не буде подовжено, завжди існує. Але я не можу сидіти склавши руки, чекаючи на кращі часи. Атмосфера, ставлення колег і сама робота – це те, чого я прагнула», ділиться Тетяна.