Ще два роки тому Олександр Маруженко не знав жодного слова норвезькою. Сьогодні він – студент престижного норвезького університету. Він перетворив стрес на результат і вивчив мову до B2, склав іспит до вишу та довів, що в новій країні реально втілювати мрії.
Коли ти в чужій країні, вагітна, без мови і родини, важливо знайти простір, де тебе просто обіймуть. І буквально, і емоційно. Такий простір створює в Осло українка Людмила Коваль. Як доула вона супроводжує жінок при надії, у пологах та допомагає їм відновитись.
«Земля вислизала з-під ніг, я ніби висіла в повітрі». Так починає свою історію українка Аліна Маруженко. Хореографка з Києва пройшла шлях в Норвегії від емоційного вакууму до нової опори – через людей, мову, танець і довгу внутрішню роботу.
Українка із Закарпаття Жанна Охотнікова дбає про долю старих речей. Вона працює на переробному заводі в Сандефіорді та перетворює текстильні відходи на нові волокна. Як жінка отримала роботу на інноваційному підприємстві, – у сюжеті.
Перш ніж викинути пластикову пляшку, норвежці її миють. А харчові відходи перетворюють на чисту енергію. Цю культуру сортування сміття опановують і українці, які знайшли прихисток у Норвегії. Про нові звички – у сюжеті.
40-тонний фронтальний навантажувач киянка Тетяна Куць приборкала за місяць. Називає його по-різному: то лагідно – «моя дівчинка», то брутально – «мій монстр». Вона переконана, її робота крута.
Ноші, мішечки для розмінування, спальники, плащі-намети, адаптивний одяг. Усе це шиють для ЗСУ українці, які укрилися від війни в Норвегії. Про закордонне виробництво для українського опору, – у сюжеті.
У Норвегії, де великодні звичаї геть інші, українці зіткнулися з викликом – як відтворити рідну традицію, коли звичні компоненти не доступні. Однак українська кмітливість вихід знайде. Тим паче, коли свято – зв'язок із домом.
Велика історія складається з маленьких історій мільйонів українців. 29-річна Тетяна Бугай, яка зараз мешкає в Санде, добре пам’ятає початок повномасштабного російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року. Це історія волі, сміливості, віри в себе та в Україну.
Вона доводить образ до досконалості. Вона наче художник, але малює не на полотні, а на обличчі. Вона моделює брови. Українка Тетяна Тюня вже два роки живе в Норвегії. Вірить в себе і свою мрію. Вона мріє відкрити в Норвегії студію краси для брів і вій.
